„тов. Петровскій“ і до дівчат, що нетерпляче чекали оркестрантів, і не знала, що їй іще зробити, бо все вже було зроблено.
… А коли товариш Оґре зібрав хроніку, товаришка Шмідт спитала:
— Ну, а як у вашім районі? Ви, здається, в Замалайськім?
Тоді товариш Оґре почервонів і збентежено сказав:
— Я — безпартійний!
—?.. Ви безпартійний?
… І пробігла чорна кішка.
… Товаришка Шмідт холодно сказала:
— А я думала, ви в парткомі…
Товариш Оґре гадав, що він згорить, і думав несподівано про Тайгайський міст і під ним — паровики.
… Товариш Оґре сказав:
— До побачення!
Товариш Шмідт сказала:
— До побачення!
Але це було так холодно, ніби зима, і непривітливо, ніби глибока осінь.
… В голові блукали уривки: „Ясно. Тільки — ми!“.
… На Байкальській вулиці товариш Оґре бачив великий прожектор, що освітлював усю вулицю й комольську новорічну процесію. Це, безперечно
