вийшли з двору, ідо напроти, меланхолійні гуси. Потім із ґеґотом кинулися знову до двору, бо собака раптом звернув і рішуче помчав до воріт.
… Але не калюжі думають про небо. То зорі подумали в калюжі й одразу сховались… Так буває часто, коли починає темніти і в порожній вулиці біжить тротуаром похилий пес.
… Товариш Оґре, звичайно, буде збирати хроніку до одинадцятої, а потім піде в клуб пролеткульту, що на Садовій 30. Це ж там Льоля буде стрічати новий рік по новому стилю „в стилі“ уесесер. Це ж там вона буде ставити пародію не на Ромен Ролана, а на постановку „Лі-лю-лі“.. п'єси Ромен Ролана. Так що на постановку мільярди, а колізей без плебеїв. І от ставили пародію на „Лілюлі“. Товаришка Льоля Оґре.
На постоянці була й Маруся. Прилетіла, влетіла, ковтає слова й так розказує газетну сучасність, так од неї пахне життям, що хочеться заверещати на всю землю, як Глаголін у „Собаці садовника“.
І летять уривки:
— Тоді духмяний сум не буває п'яною радістю, коли вмирають дзвони кармазинового сонця за тихими гаями сільської ідилії. І як Міклуха-Маклай на острові Нової Ґвінеї вивчає побут папуасів, так…
так…
