завше хочуть жити — і це велика правда, яка на землі, без якої буде порожнеча. — Про инші правди дехто любить говорити й гадати, як під новий рік або водохрещу: на воді, з воском і як: „Світлана“. Це так; сказано так, бо митець познає світ.
… А трамвай теж дзвенить, а коли на поворотах — тоскує, бо рипить і виє. До цього звикли, цієї жури не знають. Митець знає … — Маруся улетіла.
І знову до товариша Оґре підходить горбун. І знову у вікно ллється блакить.
… — Ти будеш на пародії?
— Буду, Альошо.
Так що пародію на „Лілюлі“ будуть ставити під новий рік, сьогодні, в пролеткульті..
… Товариш Оґре — в капебеу, в експедиції, в редвидаті і ще десь. Любить більш за все відділ хроніки. Колись був членом капебеу, але потім механічно вийшов. Каже: філософські непорозуміння з капебеу. Товариша Оґре можна бачити всюди й ніде. — Льоля в партії не була.
… Льоля?
— Нуда, жінка товариша Огре.
… Вечір.
З площі Рози Люксембург трамвай до Тайгайського мосту. Побувати треба дома, щоб потім до півночи збирати хроніку в новорічний випуск.
Приїхав давно.
Дома Льоля й горбун Альоша (горбун — шваґер, браг Льолін). Горбун і зараз переписує
