— … А що під Тайгайським мостом?
Там теж гудки: то паровики — і в степ, і на станцію. То за кар'єрами пронизливо „кукушка“— кар'єри далі, за кілька гін.
Товариш Оґре живе за мостом: справа, недалеко, коли з города. Він татарського, казанського, походження. Татарського мало: смуглявість, матовість, тьмяність, от. З ним живе двоє.
Так що газетна сучасність. Прекрасна газетна сучасність, як запах на клумбі: тютюн. Тоді ранкова зоря надіне нові саф'янці й тихо, нечутно рипить по траві.
Тоді каже горбун Альоша:
— Ізмайле, ти чудак.
Товариш Оґре мило всміхається:
— Чому чудак?
І справді, чому чудак?.. А у вікно ллється блакить, а десь кричать паровики. — Горбун теж усміхається.
… І прийшла ще Маруся, і тому, що вона якась екзальтована дівчина (горить і тече п'яною вишнівкою), думайте: каесему.
Так. Верещить:
— Бачила барахло минулого: академтеатр. Точка… Айда, хлопці, на суботник. Це ж чудовий пережиток каламбурного часу… Чуєте?.. А ти, Альошко, живо в райком!.. Що?
І розказує: політперевірка, готовляться. Ха-ха! — Горбун узяв партквиток.
