нуди — як клапоть туману: підлізти до Татьяни й навалитись, облапати її — один чорт, натякає ж сміхом!
Мадмуазель Арйон раптом стихла й важко задихала.
Тоді Сайгор не витримав: підвівся й пішов повз стіжки. Але не пройшов і десяти-п'ятнадцяти кроків — почув голоси. Потім знайомий мотив: тихо співав Григорій. Зупинився.
Будьоновець на коні,
Камісар в кареті,
А бідненькі партизани
Сидять в очереті
вивів Григорій і стих. Сказав жіночий голос:
— Бач, і сам співаєш! Чого ж ти так за камісарів?
— Дурна! — відповів Григорій, — сам я і комісар, і камуніст.
— І камуніст?
— І камуніст, — роздратовано сказав Григорій і враз іще випалив:
— Хіба агітнуть тебе? Га? Ну от говори: ти знаєш, що таке „чон“? Не знаєш? Ну й мовчи!.. Відкіля ти? З вілли? Видно, що від бариньки… Ех! Щоб бариня вгарєла… много сахара поєла… Держись! Ще раз агітну!
— Хі! Хі! Куди поліз? Ач, який! Спершу полапай як слід!
