— Ви до мене?
— Так.
— Уявіть собі, сеньйоре: Дружок ніколи не забуває своїх друзів. Ви йому дали тільки три конфети, а він і досі охраняє вас… Поки образите.
— Да, цікавий пес.
Мадмуазель Арйон це подобалось — і вона ще розказувала про талановитого пуделя. Сайгор мовчав. Вдарити ж собаку він не рішався, бо це б значило викликати ще один „скандал“.
Хотів заснути й не міг: комарі дзижчали над вухом і палили руки й обличчя. Стихло. За стіжками важко дихала Тоня й щось незвязно говорила. Студент мовчав. Зрідка верещала мадмуазель Арйон, і тоді незвязно говорив тип.
— …Ви не спите?
— Сайгор повернувся. — Сказала баришня Татьяна.
Іще раз:
— Вам не холодно?
— Ні.
— Я думаю, — і засміялась.
— Що думаєте?
— Думаю — не холодно.
Несподівано фаркнуло: „ідіотка“. Потім рахував до сотні: заснути. Хотів, щоб було байдуже, але дратувала і баришня Татьяна, і инші баришні, що безцеремонними рухами в сіні чимсь щось тривожили. Просковзнула мисль — мабуть, від