Студент-розпорядник підійшов до воріт.
— Товаришу, ваш партійний квиток!
Фігура раптом знизила тон і ласкаво сказала:
— Знаєте, товариш-студент, у мене партійного квитка нема, у мене дядя і папаша, і сестра — комуністи і брат страдал на фронті.
Тоді хтось закричав:
— Геть комуністів, — і тихо додав: — таких!
Фігура змовкла. Нарешті договорились і з авдиторією. Договорились так: виступить мадмуазель Арйон і тип Букетов-Розін. Тип на цей раз хотів здивувати публіку єврейськими анекдотами, але авдиторія його освистала. Тоді він заграв на балабайку імітацію. Його ще раз освистали. Тип скочив на лаву й закричав:
— Нєвєжди!
Тоді його зняли із сцени й виштовхали під оплески з театру. Мадмуазель Арйон казала:
— От. Вийшло по-мойому. Хіба не скандал?
Спектакль скінчився все-таки нічого: мадмуазель Арйон проспівала „душещипательний“ романс, який подобався авдиторії. Навіть більше: Букетов-Розін зійшов на кін і попросив у присутніх пробачення за свою нервовість. Йому „пробачили“ — і він зіграв свою імітацію.
Потім виходили з натовпу одиниці й нарешті цілі групи імпровізувати: декламували, співали, а наприкінці хтось ударив по клявішах розбитого роялю, і явились танцори. Іще хтось крикнув:
