Після кулішу сиділи за театром на заході. Бачили, як, обнявшись, промайнули в глибокий присмерк дві фігури:
Тоня й студент.
— Ви — комісар? — спитала Татьяна.
— Так.
— Я вас бачила. Ви приходили в наш редвидат у тім місяці. Я там машиністкою.
— Мабуть, приходив… — і згадка про редвидат іще далі відкинула від нього Татьяну. Він сухо сказав:
— Пора б починати! — і підвівся. І в цей момент прозгучав перший дзвоник. Смеркло.
Авдиторія була з трьох фігур. Тоді рішили пустити хлоп'ят, які сиділи, чекаючи, на деревах. Сайгор, звичайно, одмовився говорити вступне слово: для кого? Потім сказав студентові, що даремно турбували його і всіх учасників. Студент прохав пробачення й дивувався некультурності публіки з вілл.
— Дружок! Дружок! — закричала з лісу мадмуазель Арйон.
Сайгор інстинктовно повернувся й побачив у напівтемряві два холодних розумних ока пуделя. І тоді ж його це раптом знервувало. Він із злістю кинув:
— П'шов! — і вдарив собаку ногою.
А на сцені стояв уже тип. Він узяв на себе ролю й конферансьє.