Поставили біля входу стіл на трьох ніжках (без четвертої) і посадили колегу продавати квитки.
Зібралися з будівель, з лісу, від купальні хлоп'ята, заглядали в щілини, дивилися на мадмуазель Арйон, на довгоногого-довговолосого типа й подавали пікантні репліки.
Зрідка проходили гранд-дами з усією фамілією й заглядали в театр, іронічно посміхаючись. Все-таки підходили до афіші й „негліже“ розглядали її.
— Ах! Мадмуазель Арйон теж тут? Обов'язково прийдемо.
Касир пропонував купити квитки, гранд-дами ухилялись: купимо, мовляв, купимо, почекайте.
— Мадам! це на користь студентів. Будь ласка, квиток.
Тоді говорила гранд-дама:
— Ах, боже мій, знову на користь!.. Мар'я Петровно! Ви не можете уявити, як обридла ця „на користь“.
— Так… Так… і на голодних, і на голодаючих, і на дітей, і на інвалідів, і на чахоточних. Прямо ужасть!
— А ви, господин студент, маєте мандант? — підпливла до столика третя й змахнула з чола батистовою хусткою сало. — А то, знаєте, разнії бувають…
Студент вийняв мандата. Тоді спитала друга:
— Мар'я Петровно!.. Ваш Коля ще не приїхав з ком'ячейки? А мій, знаєте, Іван Дем'янович
