Певно, Григорій був патріотом своєї батьківщини. — А породистий пес труснув львиною гривою й помчав до мадмуазель Арйон.
Входили в ліс. На узліссі рожева парасолька прикрила траву: компанія сіла відпочивати. Коли підходили до них, із глибини зелени постав раптовий вітер і з шумом помчав на шосе. Сайгор і Григорій сіли праворуч.
— Сеньйоре, — сказала Арйон, граючи до Сайгора льонними дзвониками на скронях. — Ви цілком певні, що наш вечір пройде щасливо? У мене якесь передчуття. Знаєте?
Сайгор сказав, що він нічого не знає, що його попрохали сказати вступне слово — і тільки. Все ж инше його не торкається.
— Ах, сеньйоре, як ви індиферентні…
Тоді Сайгор підвів нервово брови й подивився кудись у бік.
І тоді ж мадмуазель Арйон скинулась, показуючи рядок прекрасних зубів.
— До жорстокости, знаєте — до жорстокости.
— О, божественна медхен, — вмішався довгоногий-довговолосий тип, — шпрехен зі?
— Ну?
Тип закинув волосся і взяв виточену руку мадмуазель Арйон.
— Я чув! це велике! слово! товариш!.. — і продекламував якусь чергову банальність надто театральним голосом.
