Потім я побігла в місто й купила там у якоїсь торговки біля базару лямпадку й пляшку лямпадного масла.
Потім прибігла додому й засвітила лямпадку перед „спасителем“. Я не світила електрики, і тому в кімнаті стояв напівмістичний присмерк. Збоку в кладовій шаруділи пацюки.
Тоді я впала на коліна, схрестила на грудях руки й мовчки фанатично дивилась на образ „спасителя“. Я молилась. Я так молилась, як молилась тільки в дитинстві. Раз-у-раз я зідхала тяжко, і тоді я думала, що стою в катакомбах перших християн і несу на собі великий хрест. Переді мною проходили фанатики середньовіччя, велика інквізиція й глухі манастирі моєї вітчизни. Страждання людей, їхня хресна путь до світової Голготи — все це так ясно постало переді мною.
Я дивилась на образ „спасителя“, але я думала про темну ніч нашої дійсности, що загубилась у таємному космосі, про придавлених фортуною людей моєї вітчизни, і я так хотіла, щоб легенда про фантастичного доброго ангела перетворилася в дійсність, і я так безумствувала всім тим чистим, що залишилося в мені.
— Боженько! Мій милий, хороший боженько! — шепотіла я й уважно дивилась на образ „спасителя“.
Тихі дитячі сльози падали мені по щоках, і я вже вірила, що прийде якесь чудо раптово й несподівано.
