його страшенно хвилював. Тоді я, щоб зам'яти неловкий момент, спитала його:
— Ви, здається, хотіли мені щось сказати?
— Так, я вам хотів щось сказати, — ледве чутно промовив Кук. — От скажіть мені, чому ви на мене розгнівались?
— Коли це я на вас розгнівалась? — здивовано спитала я.
— Тоді ж ото, як з „місця в кар'єр“. Ви, може, подумали, що я вас хочу покомпреметувати (він так і сказав „покомпреметувати“)? Так це зовсім напрасно: боже спаси, — і в думках не було!
— В чому справа? — занервувалась я.
— Ви, може), подумали, — сказав Кук, — що я насмішки строю над вами (він так і сказав „насмішки строю“ : мовляв, не беруть її — от і не виходить заміж!
Я зареготала. І справді: як було не реготати? Ця малпа не тільки була високого розуміння про себе, більше того: він хотів якось там співчувати мені!
— А, може, ви мене візьмете за дружину? — іронічно запитала я.
Діловод зам'явся: виходить, і ця малпа не хотіла брати мене. Власне, цей уже не хотів мене брати за дружину.
— Не турбуйтеся, товаришу Кук, — сказала я. — То просто жарт, я не думаю виходити заміж.
Діловод одразу ж пояснів. Тоді я сказала Кукові, що я хочу просто бути його любовницею,
