— Майо! — сказав він, чомусь лякаючись свого голосу.
— Що таке? — тихо спитала вона, не розплющуючи очей.
Анарх подивився на неї й тут же відчув, як йому здавило спазмами горло. Але він просто й спокійно сказав:
— Я хочу говорити з вами.
— Зі мною?
— Так!
— Для чого ж це? — спитала Майя. І анарх перший раз за кілька останніх тижнів почув її тихий смішок.
— Просто так!
— Це цікаво, — сказала вона й додала іронічно: — Ви, очевидно, думаєте виступати десь у ролі трагика? Так?
— Ні, Майо! — сказав він.
— А… ідіть ви к чорту! — раптом занервувала дівчина. — Обридли мені такі розмови!
Але анарх не образився. Він одійшов, став над кручею й дивився на далекий го́род. Так він простояв декілька хвилин у якомусь півсні і ввесь час чекаючи, що його покличе Майя.
Майя й справді покликала.
— Савонаролочко! — раптом почув він.
Але, коли він зупинився біля неї, побачив: її обличчя було таке ж холодне й німе, як і раніш. Першого моменту анарх навіть подумав, що він
