Сторінка:Твори. Том 2 (Хвильовий, 1928).pdf/228

лікарів посвідчення. Машиністка сказала, щоб він звернувся до другої машиністки, але п'ята послала до шостої. Тоді метранпаж пішов до секретаря. — „На ремонт?“ — спитав його секретар. — „На ремонт“ — відважно відповів метранпаж. Тоді секретар сказав, щоб метранпаж прийшов завтра. А через місяць сказав: „Прийдіть у четвер“. — Оце поки-що і все, дорогий і ясновельможний революціонере! — Тепер запитання: як рішити цей ребус — чи варт було метранпажеві домагатися санаторій, чи ні. Я гадаю, що ні, бо де ж тоді будете сидіти ви, ясновельможний анархе! — Проте, метранпаж попав таки в санаторій. І от він дивиться: санаторій стоїть над рікою. І от він бачить: це один із тих, що там на проселочній дорозі, де починаються степи, де колись глушили час джентльмени з го́рода (звичайно, з проститутками, з коньяком, шампанським, з бенедиктином, з лікером: crème de vanille, crème de cafe, crème de thé, кюрасо і кюрасо з цитрон-меліс, шартрез), де били верцадла, щоб бити… — Але кожда держава має свою термінологію, і санаторій теж. Отже, мертва лежанка — це та, що після обіду. Але для чого живуть під псевдонімом — невідомо! Наприклад, Майя. Це, здається, з індійських поем Рамаяна — богиня ілюзії… Ну, хіба ж таки можна назвати таким ім'ям недорізане порося? — Так-то, дорогий революціонере! Коли