Сторінка:Твори. Том 2 (Хвильовий, 1928).pdf/227

анонімкою, — можливо, ця пригода на момент затуманить вам мозок, і ви подумаєте: „нісенітниця!“ Але я певний: це не надовго. Ви скоро найдете себе й зробите те, що я вам пораджу. — Так слухайте ж, ясновельможний і дорогий революціонере! Це було, здається, на провесні нової героїчної ери. Саме в цей час у канцелярії якогось безбарвного губздраву метушився якийсь каплоухий секретар. І до цього секретаря брели натовпи людей дістати авдієнції: їм треба було попасти на ремонт. Мільйони, більйони, трильйони машиністок та инших „співчуваючих“ державних діячів невимушено підкреслювали геніяльного Маркса та геніяльну революцію. Проте, тоді вже поганої хуртовини не було, а була прекрасна хуртовина під совсом дикого шовінізму та порнографії. Тоді по оселях ходили трубадури й надхненно співали про педерастію, гнилу проституцію й національний месіянізм. І це м'яко називалося утилізацією Маркса. — І от тоді метранпаж такої-то друкарні, такої-то профспілки прийшов від консиліуму лікарів до губздраву й підійшов до машиністки. Ця ж, остання, допіру в секретарськім кабінеті розвязала з секретарем полову проблему в світлі „співчуваючої етики“, здається, на канапі. І, здається, у неї горіли не то вуха, не то шия. — Метранпаж сказав, щоб його направили в санаторій, і подав від консиліуму