Сторінка:Твори. Том 2 (Хвильовий, 1928).pdf/205

бачимо, що західня цивілізація гниє, і в ній гниє людськість. І ми знаємо: скоро прийде новий спаситель, і предтечею йому буде — Аттіла. Предтеча пройде з огнем і мечем мятежною грозою по ланах Европи, і тільки тоді (тільки тоді!) свіжі потоки прорвуть напружену атмосферу. — Це буде! Я не тільки вірю, але я й знаю! — „Дивіться на схід!“ — І вся трагедія Лівобережжя та, що воно сміливо кинуло цей міжнародній клич… Коли ти будеш шукати тут елементів месіянізму, ти їх, звичайно, найдеш. — Але, ти ніколи не найдеш тут дерев'яно-калуцької матушки або гопаківсько-шароваристої неньки. Ти найдеш тут Месію, і ім'я йому — майбутній анархізм. — Люба сестро! Колись на шведських могилах, там, де тікає прекрасне Ворскло, де Полтава, де цукроварні й одрізи, — там полки Петра розбили Мазепу. Але майбутній Аттіла (а він не за горами) повісить на гілляці двох; і то буде не тільки Мазепа, але й Петро. — Я згадую зараз своє дитинство й свою юність. І все переплелось: і заводський гудок, і Донеччина, і цигарки з кізяків, і голубоока мати, і Кузька-халамидник. Я згадую цю милу копійку на рейку, щоб розплескало, і „Невеселе“ за рікою, і потяг, що гримить у нетрах слобожанських борів. Я згадую столітні сосни і дороги, і квартали, і межі по степах, і повстанчі загони… І я думаю: „що