Я:
— Так якого ж ви чорта, мать вашу перетак, не зробите цього Месію з „чека“?
Женщина заплакала. Мужчина ще більше зблід. Суворі портрети князя й княгині похмуро дивились із стін. Доносилась канонада й тривожні гудки з вокзалу. Ворожий панцерник насідає на наші станції — передають у телефон. З го́рода долітає гамір: грохотали по мостовій тачанки.
… Мужчина впав на коліна й просив милости. Я з силою штовхнув його ногою — і він розкинувся горілиць.
Женщина приложила травр до скроні і в розпуці похилилася на стіл.
Женщина сказала глухо й мертво:
— Слухайте, я мати трьох дітей!..
Я:
— Розстрілять!
Вмить підскочив вартовий, і через півхвилини в кабінеті нікого не було.
Тоді я підійшов до столу, налив із графіна вина й залпом випив. Потім положив на холодне чоло руку й сказав:
— Далі!
Увійшов дегенерат. Він радить мене одложити діла й розібрати позачергову справу:
— тільки-но привели з го̀рода нову групу версальців, здається, всі черниці, вони на ринку вели одверту агітацію проти комуни.
