може бути місця на санаторійній зоні. — Метранпаж і тоді ні слова. — Тоді до нього підскочила Унікум і закричала: „Повторіть і мені, що ви сказали! Зараз повторіть!“ — „Онан“, — спокійно повторив Карно. Це вже було занадто. Це вже чорт знає що! Це ж неможливо! — І піднявся такий гамір, такий крик, що позбігалися сюди мало не всі сестри, мало не ввесь санаторій. — Але метранпаж і зараз лежить і мовчить. — „В чому тут справа?“ — спитала сестра. — Всі загалділи, і ніхто нічого не розбере. — „Товаришу, в чому тут справа?“ — ще раз спитала сестра. — „А я знаю!“ — сказав метранпаж. — „Як ви там Хлоню назвали?“ — „Ніяк!“ — різко кинув Карно. — „Але почекайте, — галдів санаторій, — ви, мовляв, назвали його Онаном“. — Тоді метранпаж підвівся й почав плести нісенітницю. Припустім, в старовину навіть талмудисти носили таке ім'я, а поети й зараз прославляють його. Що ж тут особливого? —
— „Але почекайте: ви ж не талмудист?“ — „Ні!“ — „Ви ж не поет?“ — „Ні!“ — „Тоді ж яке ви маєте право називати його так?“ — Ну, а потім усе так переплуталось, що нічого не можна було розібрати. Карно, безперечно, глузував. Він просто погромник. — І хоч усю цю історію було „замазано“, але Карно на цей раз, мабуть, остаточно й безповоротно скомпрометував себе. Ми його бойкотуємо.
