І зовсім то не жарт, коли почуваєш під своїми руками живі сильні м'язи, і твоя кров бунтується. То неправда, що жарт!
Анарх мовчав.
— Ей, ти, куди ти тікаєш! — крикнула Майя, повернувшись у той бік, куди йшов Хлоня.
Той зупинився й пішов назад. Тоді Майя потягла анарха до пенька, і скоро всі троє сиділи на ньому.
— Ну, Хлонько, — звернулася Майя до юнака. — Як ти сказав, коли ми йшли сюди? До кого я зараз подібна? Ну?
— Це, звичайно, шкода, але ви сьогодні чудово виглядаєте, — сказав Хлоня.
— Чому ж це шкода?
— А тому, що ви — злючка!
— Злючка? — зареготала Майя. — Хлонько! Яке ти маєш право говорити так?
— А яке ви маєте право називати мене на „ти“?
Майя поправила своє не в міру викликаюче декольте, прищулила очі й звернулась до анарха:
— Бачиш, він теж хоче перейти зі мною на „ви“.
— Не я хочу перейти на „ви“, — сказав Хлоня, — а ви мусите зі мною говорити на „ви“.
— От тобі й раз! Ну, як же я з тобою буду говорити на „ви“, коли ти карапет.
— Себ-то я не мужчина?
Майя ще голосніш зареготала. Тоді ображений Хлоня підвівся, оправив блузку й халат і подивився уважно на Майю.
