Сестра Катря відразу якось знітилась і раптом підвелася.
— Куди ж ви?.. Чого тікаєте? — грубо кинула Майя.
— Я тікаю?
— Ви тікаєте. Мені, принаймні, так здається.
— Коли вам так здається, то я сяду.
І сестра Катря знову сіла на своє попереднє місце.
— От і добре! А тепер скажіть мені: чого мені не можна підслухувати?
— Коли ви така наївна, то я вам можу сказати: це не гідно серйозної людини.
— Ха-ха! Серйозної людини? По-вашому, виходить, всякий охранник є втілення наївности?
— Я трохи не так висловилась, — почервоніла сестра Катря. — Але я гадаю, що ви мене все-таки розумієте. І потім: ви ж не охранник?
— А ви відкіля це знаєте, що я не охранник?
— Майо! — сказав анарх. — Покинь говорити дурниці.
— О, мої наївності! Мовчу. Мовчу, як сфінкс. — І раптом додала: — А все-таки ваші розмови про франк-масонів я підслухала.
— Тим гірше для вас! — несподівано перейшла на різкий тон сестра Катря і на цей раз рішуче підвелася.
— Не затримую! — і Майя провела прищуленими очима тендітну дівчину.