уперед своє гостреньке обличчя й спитав із відтінком гаркавого сарказму:
— А дозвольте взнати: з якої це оперетки? Єсть різні оперетки. Наприклад, „Вєсьолая вдова“.
— Це ви до мене? — спитала сестра Катря.
— До вас, баришня, — кинув Карно.
Сестра Катря засміялась: хіба ж вона баришня? Це ж помилка: вона тільки дівчина. І сказала метранпажеві, що вона трохи цікавиться філософією. Але її не задовольняє жодний представник цієї галузи. Взагалі ж її більше за все цікавить раціоналізм і практична справа. Треба пізнати природу людини. Це, безперечно, щільно прилягає й до марксизму. Але це ні в якім разі не вульґарний.
Потім сестра Катря, маючи на увазі, що говорить із примітивною особою, з'ясувала ще й так:
— Ну, це, припустім, як і між робітництвом буває: єсть свої „ізобрєтателі“. Ви мене розумієте?
Коли сестра Катря говорила, анархові було ніяково: вова, мов дитина. Але, зиркнувши на Карно, він раптом пізнав до нього почуття ворожнечі.
Проте він нічого не сказав і підвівся. За ним — і сестра Катря. Підійшовши до веранди, анарх інстинктовно, почуваючи на собі погляд, повернувся й зустрівся очима з Карно.
Метранпаж стояв на тім же місці й криво всміхався.
