— Вам подобається книга?
— Мені подобається книга.
Він подумав і взяв її за руку.
— Гарно?
— Гарно.
Він сів біля неї:
— Гарно?
… Були останні дні червня, запашні, в садку куделів цвіт, летів.
Зацвіла метелиця — літні курделі.
Держав її руку, вона знизила вії.
Він зрозумів, і йому забилось серце.
… Проходила літня метелиця, а в кінематографі грала музика — міщанський мотив: присмерк, будні, зажури, як до революції.
Пересипались дні, пересипались тижні: у кошику часу — сині ночі, далекі зорі, рожеві дороги, бузкові ранки.
І прийшла неділя. Наталка сказала:
— Ходімте над берег Торця.
(Остап пішов до фабзавкому).
Юрко:
— Ходімте!
Сказав просто, було не просто.
Пішли левадою. Наталка сьогодні надто весела, сміялась, і стан їй манливо колихався. Була, як і завжди, босоніж, а тому, проходячи повз колючок або кропиви, вона раз-у-раз голосно скрикувала.
