— І правда. На чорта це? Це ж буржуазна метода освіти. Не достає ще екзамена з інспектором.
Іще чути:
— Да, наконєц, дайте мнє на мінуту „Азбуку комунізма“.
— Фу, чорт, снова забил. Капіталізм імєєт трі прізнака: монополізація проізводства… монополізація проізводства…
— От бачите, все ж одно не знаєте.
— Ах, оставьтє мєня, товаріщ…
Нарешті вечір.
Так: за вікном, як і в инших моїх оповіданнях (не всіх) — громи гармат, а десь у травах, а потім на дорозі — кавалерія. Наша? Кажуть, не наша. А чия? Не знаю. Може ворожа кавалерія, може, рейд.
І хтось тихесенько, за травами — „може завтра тут, де ми сидимо, будуть папірці, ганчірки й дух порожнечі, дух побігу, дух крови“.
Але те забувається.
… Доповідач скінчив.
Товариш Жучок:
— Ну, товаришу Бойко, все-таки я нічого не зрозуміла. При чому тут діялектика, коли сказано — історичний матеріялізм? Ви як думаєте?
— Дозвольте, товаришу голова, я собственно слова не прохав.
Товариш Жучок очі драконом:
— Як голова, нічого не дозволяю, а, як товариш, прошу вас сказати.
