Цю сторінку схвалено
Ах, який мене жаль бере, що мої попередники змалювали вже степ уночі. А то б я його так змалював —
— їй право!
… Я приїхав.
На третій день одержую записку: „Товаріщ, ви, кажется, прієхалі єщо в пятніцу. Предлагаю нємєдленно зарегістріроваться в ячєйкє“.
Кажу:
— Секретар, мабуть, жоха, із старих партійців. Товариш усміхнувся:
— Тебе дивує записка?.. „Это чепуха“. От ти ще понюхаєш дискусію. В печінках мені сидить оця дискусія.
Я зацікавився.
— Що за дискусія?
— Почекай, сам узнаєш. І не сказав.
Я пішов.
— Де кімната ком'ячейки?
— Он!
Входжу.
Дивлюсь — щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж „кіт у чоботях“.
Ото штука!
— Ви секретар ком'ячейки?
— Я…
— Вас, здається, товариш Жучок?
— Так.
