ходить по бур'янах революції і, як мураль, тягне сонячну вагу, щоб висушити болото.
А яке — ви сами знаєте.
І тільки.
А зав'язки — розвязки так від мене й не дочекаєтесь. Бо зав'язка — Жовтень, а розвязка — сонячний вік, і до нього йдемо.
Розвязка в гітарних поетів… От: „вони поцілувались, кінець“, або „О, моя Дульцінеє! Всаджу собі оцей чингал… Умирає…“
Ми з товаришем Жучком цього не знаємо. Правда, подвиги є, але вони не наші…
— А чиї?
— Ви подумайте!
Так от. Це не роман — це тільки маленька пісня, і я її скоро скінчу.
В цьому розділі я оповідаю про невеличкий подвиг…
— А чий? Ви подумайте!..
… Зима, фуґа, буруни, іще буруни…
Потяг, залізниця й рейки, рейки в степ.
На Кубань! На Кубань! На Кубань! Довго паровик борсається в депо: і тут — у депо, і там — у депо…
І тихо в мовчанці стоять снігові станції: може, знову ми будемо бігти сюди розгублені, з запаленими
