Цю сторінку схвалено
Читач. Послухай, шановний авторе, де ж твоє авторське обличчя?
Автор. Любий мій читачу, це ж Карків щоденник (для того: розкрити природу типа), і тільки зрідка проривався я.
Читач. Ну, а хто ж ти, шановний авторе?
Автор. Милий мій читачу, редактор Карк думає, що я — parvenu.
Читач став біля вікна й замислився.
Автор. По-мойому, я виконав своє завдання. Га?
Читач мовчав.
|
|
У кімнату влетів запашний вітер.
У далекій кузні співали молотки.
За вікном стояв город у вечеровій задумі.
А на горизонті відходило шосе в степову бур'янову безвість.
