Нюся:
— Все так, все дим! Я бачила вчора книжечку, червона, для молоди, про козаччину. Малюнки там. Один малюнок: козаки на морі — величний малюнок. Над ними буревісники, над ними в хмарах сховано блукають бурі. Під ними морська безодня. Це символ безумства хоробрих. І от під малюнком надпис: „Козаки випливають грабувати турецькі міста“. І текст відповідний… Може й козаччина через сто літ буде дим…
Карк зблід і схопився з канапи. Але не повірив тому, чого хотілось. І було тоскно.
Карк пішов у свою кімнату, сів біля столу, в якому був бравнінг.
Так просидів до трьох годин ночи.
… Близько вікна пролетіла пташина, гасли зорі. На міській башті загорівся циферблат.
Новелу скінчено… Що? Так, скінчено…
… Велике промислове місто, велике, але не величне: забуло слобожанське народження, забуло слобожанські полки…
… А проте чудові легенди революції теж виростають тут.
|
|
Нарешті коментарій і дієві особи:
1. Автор.
2. Читач.
