…Тільки в тьоті Басі нема корзини, а в инших є. У корзинах — варення, котлети, білий хліб та инше…
… Навіщо?..
… До тьоті Басі приїхав знайомий. Було місячно, всі були над ставком. Місце гарне, поміщицьке: нагадує поміщиків.
Знайомий сказав:
— Уся Україна повстанська, запорізька. Куди не глянь — усюди бандити. Мабуть і за цими березами сидять, щоб вискочити, щоб перерізати всю колонію.
Павлина Анфисівна скрикнула:
— Ах!
Це вона кокетує. Всі це знають, не звертають уваги. Знайомий серйозничає:
— Чудний українець — то він флегматик, не знать який, то він злодій з великого шляху… то він революціонер…
Тьотя Бася захвилювалась:
— Що то є українець? Пролетар-революціонер.
Знайомий сперечається, тьотя Бася назвала його „соглашателем“, лається ще; іде на терасу.
Анфиса Павлівна глибоко зідхає (їй спати хочеться) і теж іде в кімнату — корова.
Павлина Анфисівна була задоволена, взяла під ручку знайомого й повела в садок однієї вілли.
Відтіля їх вигнано. Знайомий обурився.
