Сторінка:Твори. Том 1 (Хвильовий, 1927).pdf/286

Цю сторінку схвалено


роблю? Звичайно, працюю, але хочу залити себе дурманом, до солодкої нестями. Иноді слухаю вчені промови липового професора Гамбарського, який, очевидно, в мене закоханий… Але й це не те. Я тобі писала, що хочу покінчити з життям. І от я рішила. А щоб не було повороту, сьогодні вночі віддалась сифілітикові. Це найкращий спосіб проявити силу своєї волі. Правда? Вже не буде вагань. Так роблять чекісти минулого… Надворі дощ. Сонця не бачимо. „Сєвєр“. „Грусть…“ Але найкраще слово — „че-ка!“ Милий друже, я в твій народ закохана. Я вірю, що воскресне велике слово — „че-ка!“ Тоді воскресне бірюзовий потік людського надхнення й степова тривога.

…А зараз дощ і болить серце. „Сєвєр“. „Грусть“.

P. S. Через годину повішусь. Прощай.

Але тут же Мар'яна з жахом подумала:

 — Прощай?

 … Брели години. Мар'яна ходила з кімнати в кімнату й нервово перебирала складки на спідниці.

 … Брели години.


Аркадій Андрієвич одинадцять місяців не одержував грошей, і тепер одержав за місяць (40 мільйонів), і був сам не свій.