Мар'яна написала:
„Милий друже! Туди, в твій далекий край, на північ. Мені хочеться сказати инакше: „на сєвєр“. Твій народ має два чудових слова, вони не перекладаються — „сєвєр“ і „грусть“. Але найкраще слово на землі:
— „че-ка“
Пам'ятаєш?: стоять ешелони, а паровик так задумано шипить. Ідемо в дикі замріяні степи, де чекає тривога, невідомість, де ціле провалля жури й радости. Станція, ще станція, і семафори, і степи… Тоді не було порожнечі…
А зараз у мені осінь. Ідуть дощі, бредуть похилі отари хмар. Нема вже: „Секім-башка!“ З партії мене вигнано, не пам'ятаю защо, здається, не вносила три місяці членських. Проте, це єрунда: мене й так би вигнали. Тепер член парткому каже:
— Наші женщини з папіросками бігають!
…Словом, я безпартійна комуністка. Мій папа, Аркадій Андрієвич, каже:
— Мар'янко, як записуються в партію?
…Я йому розказала, хоче кандидатом, витримувати стаж. Правда, зворушливо? Але це не те. Ти питаєш, що я