Вона молиться на Колонтай і Ліліну. А Анфиса Павлівна розказує анекдоти:
— Я вам по секрету. Цілий скандал був… Колонтай кричить: „Стерво! Тебе в публічний дом“. А Ліліна як схопиться: „Ах ти, розпусто! Тобі жалко, що я з Зінов'євим живу?..“ Ха! А вона ж молода, а та стара.
Павлина Анфисівна, як заходить сонце, іде до ставка, до купальні, роздягається, оглядає тіло й зідхає. Співає з надхненням: „місяченьку блідолиций, за хмари швидше ти б сховавсь“.
У ставку купається сонце — на ніч. Десь далеко залізниця, десь потяг далеко.
|
|
Б'ють корову в кошарі. Корова замукала й рогами — в землю. Пахне кизяками, парним молоком і свіжою кров'ю.
Прибігла економка (це вілла):
— Када ви, наконєц, убйотє єйо?
— Та зараз.
—… Та січас, — кричить економка і біжить — її покликано. Сидір чухається:
— От стерво! Жалко їй народнього добра.
Микита не чухається:
— Нехай. Все одно вже сховав.
Здивований Сидір:
— Що?
— Мнясо!
— Те, що буде?.. Тьху! От прахтикант!
