На Миколаєвській церкві годинник ударив дванадцять. На бруку кричать грузовози.
В кватиру увійшла уборщиця. Уборщиця становиться так: між двох дверей — Хаїної й Яблучкиної.
— Баришня!
Тоді вискакують разом.
Яблучкина:
— Можете убирати… Котік уже сів на автомобіль.
(Автомобіль підкреслюється).
Між иншим: за Карлом Івановичем автомобіль не приїжджає.
Хая:
— Да, да!.. Будь ласка, скоріш, а то до нас, мабуть, приїде народній комісар.
(Народній комісар підкреслюється).
Яблучкина зневажливо подивилась на Хаю. Її очі кажуть: — Народній комісар? Гм… Не віриться.
А потім двері: Хлоп! хлоп!
А за дверима уборщиця: чи сюди, чи туди? Вона непрактична дівчина. Але вона розуміє. Вона згадала село, вигін, дівчат і крем'яшки. Згадала — пішла в кухню. Заплющила очі, розставила руки й покрутила в повітрі пальцями: коли зійдуться, тоді спершу до Хаї прибирати, коли ні — спершу до Яблучкиної прибирати. Не зійшлись, треба в Яблучкиної, але вона з тривогою думає, що й народній комісар — це не аби-що.
