…Хая взяла за руку, а потім на вухо, а потім лукаво:
— Правда?
Похмуро:
— Так…
Тоді Хая розвела руками:
— А-я-я… Такий розумний, а теж попались на гачок… Ну й Яблучкина!
І ще про Яблучкину, жінку (чи як там?) Райського. А потім грала очима:
— О темпора о, морес! Де нравственість? От візьміть Тему Касальську. Знаєте? Вона каже: мені що? сьогодні один, а завтра другий: не все одно, з якої чашки однакове вино пити?
І брала його руку й трошки томилась:
— Я не можу! Я так не можу!
…А Карло Іванович не засне, поки в Хаї не темно. Довго не темно — прислухається, хвилюється, а коли говірку чути, Карло Іванович сальтоморталить по-цирковому: заложить ноги в залізні перекладини балкону, а тулуб і голову кине вниз. Дивитись вниз не можна: в голові кружляє, упасти — розбитись на смерть. Зате так видно, що робить Хая (її балкон нижче): чи не прийшов хто, а як прийшов — що таке?
…Чи тут, чи там, чи десь цвіркун точить крильця, а потім симфонія в саду „Гастроль“.
…А хтось поїде кудись: під'їде до семафору, а далі ще семафор, ще семафор…
