Потім відпочивали.
Каже Оришка:
— Чого ти, Мазію, такий непривітливий?
Мазій у вікно дивиться, де огні по бараках ходять — хорих переносять.
Мовчить. Як пугач.
— Скоро год у нас, а все однаковой!
Це Оришка, і проглинула:
— Кажуть, з мерцями приятелюєш. Ги! Ги!
Мовчить Мазій. Безодні у вікно вставив.
…Ще пожартували.
І от вечір провалився в темряву.
Юхим заюртався:
— Мабуть, ходім!
Підвелись. А Оришка Юхимові підморгує, щоб спати приходив.
„Тяжелоє положеніє: мужчин война перевела“.
От…
Та, бачите, на дворі гомін глухий пішов.
Наставили вуха.
Оришка:
— Кличуть… Неначе, як хорих привезли.
І крикнуло за вікном:
— Виходь!
Юхим досадливо махнув рукою:
— Подаждьош, не пужар!..
…Зійшли з ґанка в багно. Двір увесь шумить.
Поліз в кашкет Юхим:
— Ховай струмент. Діла сьогодні не буде.
