Мочить дощ і шлики з червоними китицями й червоними поверхами. Звичайно, з наших.
Але чорно на душі.
І шкірить зуби почуття помсти і хочеться клацнути.
…Окупація — слово не наше.
|
Від Мазія Юхим пішов до Оришки. Були у неї инші санітари, так би мовити товариші Юхимові.
„Разговори разговарювали“.
Говорили про доктора — старшого лікаря та про инше.
Ну, і лаяли — всіх лаяли. Навіть мерців і хорих.
Сказав один:
— А не помічаєте, хлопці, як старший лікар почав хвостом крутити? Це не спроста.
Юхим наставив вухо.
Невже і він прочитав плакат?
Гм!
І чогось образився:
— Понімаєш, „хвостом круте“. Думаєш, тібє спужався?
Регочеться санітар:
— Що це ти, Юхимушко, чи не з Мазієм побував?
Здригнув Юхим: „в акурат влучив“:
— Перехрестись. Який мінє антирес?
— Та хто його знає! Мазій чоловік темний.
А другий розповів:
— Проходжу це я, братці, біля кладовиська. Дивлюсь — щось блукає там. Перелякався я, бо