Пролітає весна, іде літо.
Комуна живе так: о 4 годині вдень, як курчата під квочку, в будинок, до себе.
А в тім, високолоба Валентина рідко буває дома: на коростявих клячах через бандитські ліси тягнеться вона по волосній периферії — агітувати, організувати, інспектувати, інструктувати й ще „вати“ й „вати“.
Високолоба Валентина — завжінвідділом повпаркому.
Іванов каже:
— І в Пітері б згодилась.
А Мура каже з апломбом:
— Пітер — цитаделя революції й форт його — Кронштадт.
… А Же ще не прийшла, замість чорної дошки (за буйство) комуна ухвалила: два рази зверх норми прати комунальне шмаття.
Мура зазначає:
— Так і треба. Буде знати, сволочишка.
В комуні „сволочишка“ — слово ласкательне, і буржуа тепер сволочами не називають, а називають так: „человєці в благоволєнії“
… Коли всі сходяться — гармидер.
Мура кричить:
— Ан-дре!
|
|
… А от про телефон так і забув сказати: в комуні є телефонний апарат без дроту.
