дуже до речи, бо якраз вийшли продукти й живе з Демою на сухарях.
— … Як же Вероніка? Часто буває в тебе?
— Два тижні не бачились.
— Два тижні?
— Так, і не знаю де, бо жила раніш за раднаргосом, а тепер треба шукати…
Дядя Варфоломій перебиває:
— Так ти з нею досі не говорив???
— Ні.
— Нехорошо. А викликаєш телеграмою.
— Я написав тільки про згоду…
— Нехорошо.
Дядя Варфоломій має вигляд остаточно ображеного, і це для того: завойювати Стефана. А в душі він зовсім не ображений. В його душі співають зараз Олесівські солов'ї, і пахнуть там українські троянди, знаєте: пелюстки, що в альбом провінціяльній баришні.
…В холостяцькій кімнаті поетичний розгардіяш. Наприклад, на столі: „Капітал“, тараня, калоша, повидло, фарби, Мікель-Анджело і — чого тут тільки нема!
В кутку бліді плями шумного міського дня, В коридорах крики мешканців, чути — кричить, гримає брук. Го́род підвівся, і летять мотори, і біжать тротуари. Дзвін, грюк, рев заполонили кожний заулок. Над го́родом нависли велетні південно-західніх хмар.
