Савко скрушно похитав головою
— Мало тобі слабоди!.. Під ким ти сидиш: під королем, чи ні? Ну?
— Звісно, що ні.
— Ото ж бо й є. Бандисти ви гарні, як на вас подивишся.
Останні четверо міліціонерів пахтіли цигарками і мовчки оглядали гущавину. Сизий дим махорки хмаркою стояв над отрядом, а потім струмками розходився за вітами, за зеленню.
Під'їжджали до Солонського Яру.
Доріжка веде прямо в село, а треба заїхати з иншого боку.
Пустили коні в гущавину й зашумів, затріщав ліс.
Загінчани потикали обличчя в арчики, а коні легко хропли й уперто продирались до ріжі.
Сонце давно вже гримало над лісом, але тут його не було.
Тут ніколи не було сонця й завжди стояла тінь.
… Порішили: коли виїдуть на ріжу, гайда на Голохватський край (це квартал у Солонськім Яру). Гвинтівки приготовити, але без наказу голови не стріляти.
Іще продирались, і нарешті крізь гущавину прорізалися стьожки світла.
Нарешті загін вискочив на ріжу.
… Загавкали собаки. По ярку забігали постаті.
