набії. За сараєм іржала, вила і рожала замети ніч.
— Чого так сосни гудуть?
… Уранці підвівся багряний диск холодного сонця. І стояв чатинник, як бабусина казка. Стояв по груди в снігу. На вітах горіли червінці. Це остання згадка другої молодости.
… Але скоро вітер знову підняв хмари. Вдарив у диск холодного сонця. Розбив диск холодного сонця.
І знову фуґа.
… А в школу таки зібрались. У лахміттях федеративного добра. У школі біженець Стасик.
Наталя Миколаївна читає історію: — Поляки гнітили український народ.
Дітвора до хлопчиська:
— Стасику! А ти ж полячок!
— Бережись, Стасику, задавимо тебе вночі.
І скаржилась Наталя Миколаївна. А Наталі Миколаївні кажуть:
— Навіщо ж ви так говорите?
— Боже мій, нас так учили в прогімназії.
А то ще буває з богом. Діти:
— Ми в класі в бога не віримо, а вдома віримо, бо й Наталя Миколаївна вдома вірить: ми сами бачили.
