Сторінка:Тась Д. Сад (1930).djvu/57

Цю сторінку схвалено
 
ГАНКА

— Русалку знати треба. Їдеш на воду — ніколи трави свіжої не бери, зроду не простить, — повчаючи додав старий рибалка, що його борода з сухолистям спліталася й у вечірніх сутінках справляла вражіння густого латаття.

Його товариш — безвусий хлопчина Гнат — справжній циган з розхристаними спижовими грудьми, допіру закінчив безжалісно скребти живу рибу, що слизько трепихалася в його цупких пучках, наготував казанок, виразно та якось думно висякався набік і почав кресати вогонь у хмиз та покручений дубовий сухолист.

Багаття спалахнуло. Червоний, патлатий вогонь маяв перистими крилами і якось одразу згасив недужі сутінки, наблизив, стягнув густе коло кленових та дубових постатів. Річний, вогкий вітрець просковзнув, захопив оберемки їдкого диму й далі подався кленами…

Цілий день проблукавши з Семеном та його сетером Брефом по болотах, полюючи на качок, ми страшенно натомилися. Кожне сказане слово обминало увагу та якось дивно й особ-