Сторінка:Тась Ведмеді танцюють 1927.djvu/126

Цю сторінку схвалено

Коли Юра вийшов з хати, Галя кинулась до Павла:

— Павле, що ти зробив? я ж тобі казала!.. Павле!..

— Та чого там з ним нюні розпускати! Панська наволоч він! Його б убити, як вошу, треба…

— Павле! Я ж його привезла сюди, я його врятувала. Його Перепелиця заарештував, мене Надя вночі сповістила.

Гаюн одну хвилину дивився на неї великими чорними очима, далі одкинув назад чуба й, витягши з кешені, мовчки подав їй зібганого папірця.

Вона піднесла його до блакитного вікна й тремтячи всім своїм маленьким тільцем, прочитала:

«Юрко, прости, що не побачив на прощання, їду в справах на місяць чи два. Тобі дещо розкаже Модест. Усе, що він скаже, так є.

Ти мусиш мені вірити.

М.“

І ще пригадала: «Мушу на деякий час виїхати з города.

Гілецький.“

Тоді сперлася ліктями на лутку й довго дивилася на верхи чорних патлатих дерев, що поволі вкривалися білою наміткою.