дей. Сили в нас хоч одбавляй, а от розуму не вистачає. На вас ми покладаємо великі надії!
Гілецький мовчав. Думки плутались з об'єкта на об'єкт, мов сонячні зайчики з-під рук дівчинки, що грається свічадом.
Перепелиця перейшов до ширших тем. Він намагався Юркові викласти цілу лекцію з міжнароднього становища безталанної України та її внутрішнього стану, а коли він дійшов висновків про ганебну недоцільність існування жидівської влади, Юра несподівано перебив:
— До чого ви це говорите?
Амазонка розсипалась басистим реготом.
— До того, — провадив далі після короткої мовчанки Перепелиця, — щоб ви були свідомі тієї великої ролі, тих великих обов'язків, що на вас хочуть покласти козаки.
— Скажіть, будь ласка, а до чого тут Микола Степанович?
— Який Микола Степанович?
— Рутний!
— Я такого не знаю.
— Хіба не він мене прислав сюди?
— Ви ж допіру казали, що вас прислав Сапун?..
— Так, але ж…
— Але ж для чого ми губимо час на зайві балачки? Кажу вам — ніякого Рутного я не чув, — почав дратуватися отаман.
