Сторінка:Тась Ведмеді танцюють 1927.djvu/114

Цю сторінку схвалено

Стрів Модеста й радився з ним, як би влаштувати Юркові спочинок. Його неврастенію я довів до краю. Він за малим не божевільний.

А тут іще Чапська до лікарні лягає. Ну що, як він довідається?

Модест обіцяв його послати в якійсь справі на село. Може ця скотина допоможе.

 

 

Узяв перо і, вмокнувши в чорнило, дописав:

27-го листопада.

Юрко виїхав. Наче камінь звалився з рамен. Полонених шумів не визволиш з кам'яних рамок. Хіба — розбивши на скалки саму мушлю!

V. Перед своїм лицем.

Коли Юра, стомлений запорошений, підходив мовчазною вулицею до Блискучанської школи, що своїм зеленим дахом випиналася, мов непрошена зайда, серед убогих стріх селянських хат, — вечірні морозяні сутінки вже обгортали змертвілі простори.

На його стукіт відчинила двері розхристана дівчина зі збентеженими очима.

— Кого вам треба?

— Мені треба Модеста Сапуна.

— Такого тут немає…