И надъ тымъ що буде зъ нашими сынами;
Ты вичный безъ краю!… люблю розмовлять,
Якъ збратомъ зъ сестрою, розмовлять зъ тобою.
Спивать тоби думу що ты жъ нашептавъ.
Порай мыни ще разъ, де дитысь зъжурбою?
Я не одынокій я не сырота,
Есть у мене диты, та де ихъ подиты?
Заховать зъ собою? — грихъ, душа жива,
Аможе ій легше буде на тимъ свити,
Якъ хто прочитае ти слезы — слова…
Що такъ вона щыро колысь вилывала,
Що такъ вона нышкомъ надъ ными рыдала.
Ни, не заховаю бо душа жива.
Якъ небо блакитне нема ему краю, —
Такъ души почину и краю немае
А де вона буде? химерни слова!!
Згадайже хто небудь іи на симъ свити,
Безславному тяжко сей свитъ покидать.
Згадайте дивчата, — вамъ треба згадать!
Вона васъ любила, рожевіи квиты,
И про вашу долю любыла спивать.
Поки сонце встане спочивайте диты,
А я помиркую ватажка де взять.
