Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/78

Цю сторінку схвалено


Съ паномъ и симьею,
Опынывся протывъ старцивъ,
Курява лягае, —
Побигъ Ивась, бо зъ виконця
Рукою махае;…
Дае гроши Ивасеви,
Дывуетця пани,
А панъ глянувъ,… одвернувся…
Пизнавъ, препоганый,
Пизнавъ тіи кари очи,
Чорни бровынята,
Пизнавъ батько свого сына....
Та не хоче взяты.
Пыта пани — якъ зоветця?
— Ивась. — Какой милый! —
Берлынъ рушивъ, а Ивася
Курява покрыла.
Поличылы, що досталы,
Всталы сиромахы,
Помолылысь на схидъ сонця,
Пишлы по надъ шляхомъ.