Вона все ходить, з уст ні пари.
80Широкий Дніпр не гомонить;
Розбивши вітер чорні хмари,
Ліг біля моря одпочить.
А з неба місяць так і сяє;
І над водою і над гаєм —
Кругом, як в усі, все мовчить.
Аж гульк!.. З Дніпра повиринали
Малїї діти, сміючись.
— Ходімо гріться! — закричали: —
Зійшло вже сонце! — (Голі скрізь,
90З осоки коси, бо дівчата).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
— Чи всі ви тута?
кличе мати.
Ходім шукати вечерять.
Пограємось, погуляймо
Та пісеньку заспіваймо:
„Ух, ух!
Солом'яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
Місяченьку!
100 Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті,
В очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий, —