Сторінка:Тарас Шевченко. Наймичка.pdf/27

Цю сторінку схвалено
— 25 —

Не та́ вже я ста́ла:
Зледащіла, незду́жаю
И на но́ги вста́ти.
Тя́жко, Ка́тре, уміра́ти
Въ чужій те́плій ха́ті!«

Занеду́жала небо́га.
Уже́ й причаща́ли,
Й маслосвя́тие служи́ли, —
Ні, не помага́ло.
Стари́й Трохи́мъ по надвіръю,
Мовъ уби́тий, хо́дить.
Катери́на зъ боля́щоі
И оче́й не зво́дить;
Катери́на коло не́і
И дню́е й ночу́е.
А тимъ ча́сомъ сичи́ въ-ночі
Недо́бре віщу́ють
На комо́рі. Боля́щая
Що́-день, що-годи́на,
Ле́две чу́ти, пита́етця:
»До́ню Катери́но!
Чи ще Ма́рко не приіхавъ?