Цю сторінку схвалено
— 24 —
VII.
Ввійшла́ въ ха́ту. Катери́на
Ій но́ги уми́ла
Й полу́дновать посади́ла.
Не пила́ й не іла
Моя́ Га́нна.
»Катери́но!
Коли́ въ насъ неділя?«
— »Після́ за́втра.«
— »Тре́ба бу́де
Ака́фистъ наня́ти
Микола́еві свято́му
Й на ча́сточку да́ти;
Бо щось Ма́рко забари́вся....
Мо́же, де въ доро́зі
Занеду́жавъ, сохра́нь Бо́же!«
Й пока́пали слёзи
Зъ стари́хъ оче́й заму́ченихъ.
Ле́две-ле́две вста́ла
Изъ-за стола́.
»Катери́но!