Цю сторінку схвалено
— 8 —
Въ такімъ ра́і, чого́ бъ, ба́чця,
Стари́мъ сумува́ти?
Чи то да́внє яке́ ли́хо
Проки́нулось въ ха́ті?
Чи вчора́шнє, зад́авлене
Зно́въ заворуши́лось,
Чи ще тілько заклю́нулось —
И ра́й запали́ло?
Не зна́ю, що́ и після чо́го
Старі суму́ють. Мо́же, вже
Отсе́ збіра́ютця до Бо́га,
Та хто́ въ дале́кую доро́гу
Імъ до́бре ко́ней запряже́?
»А хто́ насъ, На́сте, похова́е,
Якъ помремо́?»
— »Богъ зна́е!
Я все отсе́ міркува́ла,
Та ажъ су́мно ста́ло:
Одино́кі зоста́рілись....
Кому́ понадба́ли
Добра́ сёго?…«