Червоніе, якъ квиточка
Вранци пидъ росою....
Усмихнулась Катерына,
Тяжко усмихнулась,
Коло серця, якъ гадына
Чорна повернулась;
Кругомъ, мовчкы, подывылась —
Бачыть — лисъ чорніе,
А пидъ лисомъ, край дорогы,
Лыбонь куринь мріе.
— Ходимъ, сыну! смеркаетця,
Колы пустять въ хату,
А непустять — то й на двори
Будемъ ночуваты;
Пидъ хатою заночуемъ,
Сыну мій, Иване!
Дежъ ты будешъ ночуваты,
Якъ мене не стане?…
Зъ собакамы, мій сыночку!
Кохайся на двори —
Собакы зли — покусають,
Та не заговорять,
